• Укр/Рус/Eng

відкриття меморіальної дошки в с. Ребедайлівка на честь Олексія Погорілого

 

Олексій народився у 1995 році в с. Ребедайлівка. Як і всі дітки, ходив до дитячого садочка, грав, співав, танцював, радів життю, дорослішав. Закінчив 9 класів місцевої школи, Кіровоградське ПТУ, здобув спеціальність слюсаря з ремонту автомобілів.

У 2013 році пішов служити за контрактом до лав Української армії. Спочатку проходив службу у м. Кривий Ріг, а, прийнявши присягу, був зарахований до І механізованого батальйону 17 танкової бригади на посаду старшого стрільця.

Олексій Погорілий зник безвісти 29 серпня 2014 року під час виходу із блокади під Іловайськом. У свої 19 років він став жертвою російсько-української війни на сході України. Спочатку був похований у Дніпропетровську як невідомий солдат. Згодом було прийняте рішення про ексгумацію тіла та передачу його рідним для перепоховання.

Кам’янська земля зустріла свого героя в домовині. Смерть молодого хлопця торкнулася цілого села, району. Першого вересня минулого року у Ребедайлівці, після проведеної експертизи ДНК, відбулося перепоховання тіла, яке привезли батькам.

На минулому тижні відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки, яку встановили на фасаді школи. Колектив та учні приготували захід, присвячений світлій пам’яті юнака. Для них і для жителів села він назавжди залишиться білявим Альошкою, добродушним, працьовитим, енергійним та завзятим організатором однолітків. Спогадами про нього ділилися перша вчителька Катерина Володимирівна і класний керівник Світлана Олегівна. Вони не могли говорити, заважали непрохані сльози. Та й скрізь пекучі сльози вони вважають Олексія живим і говорити про нього, як про загиблого, не могли. Для них він — “… щедрий, непосидючий добрячок і весельчак з очима кольору українських волошок і волоссям кольору українських полів”.

З великою тугою звернулися до присутніх сільський голова Вікторія Швець, керуюча справами районної ради Олена Воробйова, завідуюча методкабінетом відділу освіти райдержадміністрації Ольга Воронова, депутат районної ради Віталій Архип’юк. Вони нагадали славнозвісні слова, що “… людина живе доти, доки про неї пам’ятають і закликали не тільки в цей день, а завжди пам’ятати про свого земляка, допомагати і підтримувати батьків, виховувати на його прикладі підростаюче покоління”.

Хвилиною мовчання вшанували пам’ять героїв Небесної Сотні та усіх загиблих в зоні АТО.

Найкращою ж пам’яттю загиблим героям має стати сильна українська держава та добробут її народу. Могутність і велич країни не може сформуватись сама по собі. Для цього треба докласти максимальних зусиль, прагнень і патріотизму. Від цього залежить майбутнє нашої Батьківщини.

img_20161013_124658-2       img_20161013_124752

  • Переглядів: 92